KRBK - Південь

Темно, але мені шлях
Освітить мій смолоскип.
Я сміло скину
Окуляри, в яких світ плаский.
Баласти скинув, адже вони гнули спину.
Наполегливо світ донестиму,
І ніхто не спинить мене.
Я не покину рости.
Прости мені, Боже, за слабкість волі.
Віддаю свої медалі долі.
Будуй надалі в собі нищити недоліки,
Щоб квітнули магнолії,
Я міг рухатися далі.
Лінії долоні розповідають не все.
Перед зльотом небеса
Практично завжди відчутно трясе.
Натиснув reset.
Мені на себе не все одно.
Пірнав на саме дно.
Приз за це отримав на десерт.
Істину несе моє серце сина.
Хай трясеться сцена, в мене пре це сильно.
Це суцільно,
Навіть сенсаційно сенситивно.
І якщо навколо нас знову все димно,
Це не дивно.

Знову напалив,
Навалив і поплив на південь.
Я чую, як ку-ка-рі-кає півень.
Можемо валити тобі репчину
Вночі, але якщо ти сильно просиш,
Ми будем валити вдень,

Бо знову напалив,
Навалив і поплив на південь.
Я чую, як ку-ка-рі-кає півень.
Можемо валити тобі репчину
Вночі, але якщо ти сильно просиш.

Так, я став цинічним.
Мені крити це нічим.
Це може змусити
Тебе почуватись пригніченим.
Я не відчував відчаю,
Навіть коли покараний
Був і духовно понівечений.
Я в себе всотував цей біль.
Я вічно мічений,
Вічно досвідчений твій дух.
Секунди лічені, відрубував
Весь цей металобрухт я,
Хоч як він був би намагнічений.
Дивні години, димні будівлі,
Будні дивної людини і тих,
Хто подібні їй.
Минулі дні давно відіграні.
Хтось планує жити вічно, а хтось
Радіє в труні.
І знов-знов-знов-знов-знов
Знову спалахують вогні в моїй
Глибині, а я подумаю: чого б і ні?
Приймаючи рішення,
Дочекавшись поліпшення.